Hideway

   Численні пазли не складаються у веселі картинки. Ти не любиш мене, хоч і змушуєш у це повірити. Вдаю, що вірю і вкотре відкриваю двері вічності, щоб забути твої безглузді слова і обіцянки. Я не хочу бути твоєю. Я стомилась від псевдо-ніжностей та пестливих імен. Забудь мене і тобі стане соромно. Соромно, що так і не сказав мені головного. Адже це ти знаєш усі таємниці і вмієш заговорювати рани. ( Read more... )

 

   Я впізнала тебе за усмішкою. Ні, я маю на увазі впізнала ще тоді, коли ми були незнайомі. Не кожна усмішка може так зігрівати. Я ще тоді нічого не знала і просто намагалася зловити порухи твоїх губ бодай своїм поглядом. Ти, напевно, помітив це і тому звернув на мене увагу. А може, ти також побачив у мені щось дуже знайоме, щось таке, що ти вже бачив в одному зі своїх минулих життів.
   ( Read more... )

   Я зникну з радіоефірів та телевізійних екранів. Мережа мовчатиме про мене і ти вже ніколи не зможеш там мене знайти. Я вперше в житті обманюватиму тебе і зміню номер свого телефону. А ти дивуватимешся куди ж я поділася. І навіть не здогадуватемешся, що я тепер назавжди прописалась у твоєму серці і тобі непотрібно нікуди ходити, аби мене зустріти.
   ( Read more... )

Знайшла у своїх записах якісь шматки початої писанини і не дописаної. Склала все докупи і шось з того таки вийшло... Правда, дат, у які я писала ту писанину, вийшло аж шість. Перший шматок був написаний у 2005 році, а останній - у 2008. Один абзацик таки не змогла нікуди приткнути... Прочитайте, якщо не складно, і напишіть як вам. Чи вдалося збити то все? Трохи воно "сопливе", ну але... І ше пробачайте, шо написала 3 рази "Читати писанину", але вже не знаю як то виправити :)
</div></div></div></div>

   Ти плачеш і я не знаю що робити у подібні моменти. Адже досі ще ніколи не бачила як плачуть чоловіки. Думала, що таких уже не існує в природі. Гадала, що вони усі вимерли як лісовики чи динозаври. Але, виявляється, чоловіки, які плачуть – не такий вже і рідкий вид. Усвідомлюючи це, хочу сісти поряд з тобою і також заридати. Але натомість намагаюся хоч якось тебе втішити.
   ( Read more... )

   Еротика у найвищому її прояві — це наш із тобою танець. Усе починається із запрошення. Я його зовсім не чекаю. Але ти таки кличеш мене до танцю зовсім незважаючи на те, що прийшов сьогодні з іншою супутницею. Потім заводиш у найдальший кінець зали, ніжно обіймаєш і ми накриваємося ритмами музики як невидимим покривалом під яким лише ти і я. Немов під ним на ці кілька хвилин ніхто нас не зможе побачити. Будучи так близько біля тебе я просто не можу не відчувати твого бажання. Але ти мовчиш. І я тебе у цьому підтримую.
( Read more... )

Сьогодні ти наснився мені і я здивувалась. Адже ти вже давно не з’являвся мені навіть у снах. Сни ж про тебе – теплі, літні і приємні. Прокидатися після них страшенно не хочеться. А коли будильник таки сповіщає про ранок, затишок сну ще довго не розвіюється. Заставляю замовкнути клятий годинник і ще довго лежу із закритими очима. У такі моменти мені здається, що ти десь поруч і я навіть відчуваю твій запах. Але ні – коли розплющую очі, то виявляю, що подушка поруч із моєю – пуста.
( Read more... ) 

      Він почав звертати на неї увагу ще у першому класі. Тоді він вирішив допомогти і поніс її портфеля. Не те, щоб тоді вона йому одразу сподобалась – просто мама казала допомагати дівчаткам, а він слухався маму. Вона ж за кілька місяців настільки звикла до його уваги, що вже не уявляла когось іншого біля свого шкільної сумки. А йому у першому класі насправді було байдуже чий портфель носити. Жодних негативних емоцій до неї він не відчував – то зрештою, чому й не вона? А ще вона жила одразу в сусідньому будинку і йому було з нею по дорозі – то чого ж не допомогти?
     ( Read more... )

Дівчинка із сумними голубими очима. Раніше у тебе були мрії, яскраві малюнки і кольорові сни. Зараз ти не маєш нічого з вищепереліченого. Натомість у тебе є твої два маленьких сонечка, яких ти чомусь називаєш донькою і сином…

 

( Read more... )

 


До Нового року 4 дні :) 

Перші 3 частини тут: 
http://sunshine-ok.livejournal.com/20736.html

«Зі смачненьким у цьому місті сутужно… Шкода,» - думала ворона, сидячи на гарному ліхтарі. Він уже почав світитися і тому сидіти на ньому було тепло і приємно. Вразі за своєю спиною вона почула шурхіт. Обернувшись, побачила іншу ворону. Оскільки у птахів важко розрізнити хлопчик це чи дівчинка, Вороня стала чекати поки незнайомець чи незнайомка не заговорить з нею, щоб по голосу почути хто це.
– Кахи, кахи, карррр! – сказав птах і тоді Вороня вже почула, що це був таки ворон, а не ворона.
Оскільки «кар» саме з такою протяжністю означав на воронячій мові «привіт», а не вітатися – дуже не вічливо, то Вороня також каркнула у відповідь.
( Read more... )

             Я не шкодую за тобою вкотре. Я вкотре не шкодую за тобою. За тобою вкотре не шкодую я. Не шкодую я за тобою… Вкотре. Я просто мушу про це сказати, аби ти також знав і також не шкодував за тим, чого все одно не сталося. І мої наступні коханці, можливо, вже не матимуть такого пронизливого погляду, але все одно я не буду шкодувати за тобою. Це наче змити з себе залишки сухого осіннього дня, розумієш? Змити і забути про той день. І не те, що він якийсь поганий чи не такий, який подобається. Він просто був і враз пройшов – то навіщо про нього пам’ятати і ще й шкодувати?
           ( Read more... )

Перші 2 частини тут:  http://sunshine-ok.livejournal.com/16860.html

             Вороня ж летіла і думала про Бурумчика. Вона уявляла собі його нірку всередині – що там є і де стоїть. «Напевно, – думала ворона, – у нього обов’язково є кухня. Точніше навіть не кухня, а кухонька і на ній він варить свій гном’ячий чай. А у вітальні напевно є маленький телевізорчик, бо ж і гномики повинні знати про те, що робиться у їхньому лісі. О, то може він мене і бачив по своєму телевізору. Я ж тільки місяць тому брала участь у найпопулярнішій програмі «Лісова зірка». Я там співала дуже гарну пісню. Щоправда, журі не дуже сподобалося, але у телевізорі я таки «засвітлилася». Хм, але якщо Бурумчик мене таки бачив, то він  би не мав мене лякатися… Певно таки не бачив.»
           

( Read more... )

</div></div></div>

http://maysterni.com/user.php?id=2119