Home
leloo

June 2009

S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930    

Advertisement

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com

Previous 20

Jun. 24th, 2009

Boots

Пазли долі

   Численні пазли не складаються у веселі картинки. Ти не любиш мене, хоч і змушуєш у це повірити. Вдаю, що вірю і вкотре відкриваю двері вічності, щоб забути твої безглузді слова і обіцянки. Я не хочу бути твоєю. Я стомилась від псевдо-ніжностей та пестливих імен. Забудь мене і тобі стане соромно. Соромно, що так і не сказав мені головного. Адже це ти знаєш усі таємниці і вмієш заговорювати рани. Read more... )

 

Apr. 23rd, 2009

Red

Дежа вю

   Я впізнала тебе за усмішкою. Ні, я маю на увазі впізнала ще тоді, коли ми були незнайомі. Не кожна усмішка може так зігрівати. Я ще тоді нічого не знала і просто намагалася зловити порухи твоїх губ бодай своїм поглядом. Ти, напевно, помітив це і тому звернув на мене увагу. А може, ти також побачив у мені щось дуже знайоме, щось таке, що ти вже бачив в одному зі своїх минулих життів.
   Read more... )

Apr. 16th, 2009

Colour

Я у твоєму серці

   Я зникну з радіоефірів та телевізійних екранів. Мережа мовчатиме про мене і ти вже ніколи не зможеш там мене знайти. Я вперше в житті обманюватиму тебе і зміню номер свого телефону. А ти дивуватимешся куди ж я поділася. І навіть не здогадуватемешся, що я тепер назавжди прописалась у твоєму серці і тобі непотрібно нікуди ходити, аби мене зустріти.
   Read more... )

Mar. 27th, 2009

oko_green

Шматки писанини

Знайшла у своїх записах якісь шматки початої писанини і не дописаної. Склала все докупи і шось з того таки вийшло... Правда, дат, у які я писала ту писанину, вийшло аж шість. Перший шматок був написаний у 2005 році, а останній - у 2008. Один абзацик таки не змогла нікуди приткнути... Прочитайте, якщо не складно, і напишіть як вам. Чи вдалося збити то все? Трохи воно "сопливе", ну але... І ше пробачайте, шо написала 3 рази "Читати писанину", але вже не знаю як то виправити :)
</div></div></div></div>

Mar. 22nd, 2009

Boots

Ти плачеш

   Ти плачеш і я не знаю що робити у подібні моменти. Адже досі ще ніколи не бачила як плачуть чоловіки. Думала, що таких уже не існує в природі. Гадала, що вони усі вимерли як лісовики чи динозаври. Але, виявляється, чоловіки, які плачуть – не такий вже і рідкий вид. Усвідомлюючи це, хочу сісти поряд з тобою і також заридати. Але натомість намагаюся хоч якось тебе втішити.
   Read more... )

Mar. 12th, 2009

Red

Торт із чорносливом

   Еротика у найвищому її прояві — це наш із тобою танець. Усе починається із запрошення. Я його зовсім не чекаю. Але ти таки кличеш мене до танцю зовсім незважаючи на те, що прийшов сьогодні з іншою супутницею. Потім заводиш у найдальший кінець зали, ніжно обіймаєш і ми накриваємося ритмами музики як невидимим покривалом під яким лише ти і я. Немов під ним на ці кілька хвилин ніхто нас не зможе побачити. Будучи так близько біля тебе я просто не можу не відчувати твого бажання. Але ти мовчиш. І я тебе у цьому підтримую.
Read more... )

Mar. 6th, 2009

kucya_oko

Теплий сон

Сьогодні ти наснився мені і я здивувалась. Адже ти вже давно не з’являвся мені навіть у снах. Сни ж про тебе – теплі, літні і приємні. Прокидатися після них страшенно не хочеться. А коли будильник таки сповіщає про ранок, затишок сну ще довго не розвіюється. Заставляю замовкнути клятий годинник і ще довго лежу із закритими очима. У такі моменти мені здається, що ти десь поруч і я навіть відчуваю твій запах. Але ні – коли розплющую очі, то виявляю, що подушка поруч із моєю – пуста.
Read more... ) 

Feb. 24th, 2009

lion

Варіації на тему кохання

      Він почав звертати на неї увагу ще у першому класі. Тоді він вирішив допомогти і поніс її портфеля. Не те, щоб тоді вона йому одразу сподобалась – просто мама казала допомагати дівчаткам, а він слухався маму. Вона ж за кілька місяців настільки звикла до його уваги, що вже не уявляла когось іншого біля свого шкільної сумки. А йому у першому класі насправді було байдуже чий портфель носити. Жодних негативних емоцій до неї він не відчував – то зрештою, чому й не вона? А ще вона жила одразу в сусідньому будинку і йому було з нею по дорозі – то чого ж не допомогти?
     Read more... )

Jan. 20th, 2009

leloo

Шукаючи натхнення


Дівчинка із сумними голубими очима. Раніше у тебе були мрії, яскраві малюнки і кольорові сни. Зараз ти не маєш нічого з вищепереліченого. Натомість у тебе є твої два маленьких сонечка, яких ти чомусь називаєш донькою і сином…

 

Read more... )

Dec. 27th, 2008

leloo

Свято наближається!!!

 


До Нового року 4 дні :) 

Dec. 12th, 2008

leloo

Казка, ч. 4


Перші 3 частини тут: 
http://sunshine-ok.livejournal.com/20736.html

«Зі смачненьким у цьому місті сутужно… Шкода,» - думала ворона, сидячи на гарному ліхтарі. Він уже почав світитися і тому сидіти на ньому було тепло і приємно. Вразі за своєю спиною вона почула шурхіт. Обернувшись, побачила іншу ворону. Оскільки у птахів важко розрізнити хлопчик це чи дівчинка, Вороня стала чекати поки незнайомець чи незнайомка не заговорить з нею, щоб по голосу почути хто це.
– Кахи, кахи, карррр! – сказав птах і тоді Вороня вже почула, що це був таки ворон, а не ворона.
Оскільки «кар» саме з такою протяжністю означав на воронячій мові «привіт», а не вітатися – дуже не вічливо, то Вороня також каркнула у відповідь.
Read more... )

Dec. 10th, 2008

smoking

No regrets…

             Я не шкодую за тобою вкотре. Я вкотре не шкодую за тобою. За тобою вкотре не шкодую я. Не шкодую я за тобою… Вкотре. Я просто мушу про це сказати, аби ти також знав і також не шкодував за тим, чого все одно не сталося. І мої наступні коханці, можливо, вже не матимуть такого пронизливого погляду, але все одно я не буду шкодувати за тобою. Це наче змити з себе залишки сухого осіннього дня, розумієш? Змити і забути про той день. І не те, що він якийсь поганий чи не такий, який подобається. Він просто був і враз пройшов – то навіщо про нього пам’ятати і ще й шкодувати?
           Read more... )

Oct. 6th, 2008

kucya_oko

Казка, ч. 3

Перші 2 частини тут:  http://sunshine-ok.livejournal.com/16860.html


             Вороня ж летіла і думала про Бурумчика. Вона уявляла собі його нірку всередині – що там є і де стоїть. «Напевно, – думала ворона, – у нього обов’язково є кухня. Точніше навіть не кухня, а кухонька і на ній він варить свій гном’ячий чай. А у вітальні напевно є маленький телевізорчик, бо ж і гномики повинні знати про те, що робиться у їхньому лісі. О, то може він мене і бачив по своєму телевізору. Я ж тільки місяць тому брала участь у найпопулярнішій програмі «Лісова зірка». Я там співала дуже гарну пісню. Щоправда, журі не дуже сподобалося, але у телевізорі я таки «засвітлилася». Хм, але якщо Бурумчик мене таки бачив, то він  би не мав мене лякатися… Певно таки не бачив.»
           

Read more... )

Sep. 18th, 2008

lion

Троє

Ти завжди був моїм. Ти наливав мені терпкого чаю із заварника і наказував пити його, коли я хворіла. А у моменти смутку ти розважав мене тим, що міряв свого носа до мого – у профіль. Ще ти любив міряти довжину наших пальців – мовляв, у кого довші. Довші були у мене і ти жартував, що, напевно, мені довелося не один рік брати уроки фортепіано, аби досягти таких результатів. Я сміялася і цілувала тебе. Ти жартома відвертався і вкотре повтроював запитання про піаніно. Нам було весело і здавалося, що більшого щастя ніколи не буває.
Read more... )
За роки життя разом ми і справді навчилися робити деякі речі одночасно. Разом думаємо про ті ж речі, говоримо ті ж слова водночас і навіть телефонуємо один одному в той самий час і потім довго сваримося чому телефон показував, що занято. Зрозуміти наш зв’язок і справді просто неможливо. Думаю, над цим варто попрацювати не одному поколінню вчених.
Але тепер ми не можемо бути вдвох… Ми просто приречені. Адже ось уже як кілька місяців я знаю, що скоро до нас приєднається той, третій, ім’я, як і стать, якого я поки що не знаю. Впевнена, що він також буде смішний, як ти і деколи серйозний, як я. Поки я не знаю який у нього буде ніс чи якого розміру він матиме пальці. Але що я знаю напевне – це те, що зараз я піду і скажу тобі цю новину і ти обов’язково шаленітимеш після моїх слів. Втім, я також знаю, що після моїх слів ти також вже ніколи не будеш лише моїм. І щонайдивніше – мене це зовсім не засмучує!
</div></div></div>

Aug. 25th, 2008

kucya_oko

Дивний сон

Днями ти мені наснився. Я давно не відчувала такої ніжності… А коли відчуваєш таке ще й увісні, то здається, що почуття якось ніби загострюються. Вранці після подібних снів намагаєшся ще довго зберегти те відчуття.

Aug. 12th, 2008

leloo

Війна і журналісти

      Після всіх повідомлень про війну у Грузії я не стрималась і написала мейла своєму грузинському другові. Ми знайомі вже давно, але зараз листуємося раз чи два на рік.
       Іраклій живе в Тбілісі і останнє що я про нього чула – те, що працює він виконавчим директором якоїсь міжнародної компанії. Написала я йому листа з підтримкою та запитанням як ситуація у його країні. Втім, на відповідь особливо не сподівалась. Адже якщо у країні війна і твоє місто бомблять щоночі – то чи до Інтернету тобі? Але відповідь на мій мейл прийшла неочікувано швидко – вже наступного дня. Іраклій дякував українцям за допомогу і писав, що Тбілісі і дійсно бомблять щоночі, але боїв біля міста немає.

Jul. 30th, 2008

smoking

Мій світ

Світ у якому тебе не може бути... Він не кольоровий. Втім, і сірим його також не назвеш.
А ти закриваєш очі і уявляєш світ без мене. Числені пазли не складаються в один і ти вже не знаєш чи ти живеш чи просто існуєш. Десь ходиш вулицями, сідаєш за кермо свого авто, але мов не знаєш де ти і хто біля тебе. Щось робиш, говориш знову одними лише загадками і поволі п'єш міцну каву, зовсім не помічаючи, що вона терпко-гаряча. Кудись їдеш, щось вирішуєш, бігаєш і засинаєш знеможений від своєї вічної біганини. Потім вранці кладеш на робочий стіл свої речі, довго дивишся на них і помічаєш, що щось не те. Чого саме бракує – усвідомити не можеш. Світ без мене також видається тобі чимось дивним...

Jul. 13th, 2008

leloo

Запрошую до себе на "Майстерні" :)

http://maysterni.com/user.php?id=2119
Tags:

Jul. 9th, 2008

oko_green

Знак нескінченості

Вісім років і я вже зовсім не пам’ятаю про тебе. Вісім років не приходиш в мої сни і вже давно забув про моє існування. Вісім кроків я зробила від тебе до, здавалося, кращого минулого, яке не пам’ятає, чи взагалі колись настане. А ти залишив майбутнє в ім’я теперішнього і зараз насолоджуєшся вічністю, яка прийшла до тебе за ці вісім років.
 

Jun. 16th, 2008

lion

Фальшивка

Напівпорожня кав’ярня та заспаний столик у затишному її кутку. На ньому – два бокали з коньяком, а за ним – ви, яким начебто є про що поговорити цього вечора. Плетете різні нісенітниці і ти враз помічаєш, що тобі нецікаво з ним і сама дивуєшся цій думці. Здавалося б, чого ще хотіти від чорнявого “журнального” красеня, за яким табунами ходять дівчата? Але тобі н-е-ц-і-к-а-в-о. Очевидно, що і йому також... Взагалі неймовірно – навіщо ж вам тоді сидіти у напівпорожній кав’ярні, потрохи відпиваючи терпкого напою? Та продовжуєте так зване побачення – і справді, не йти ж додому!
           

Previous 20